Коли на душі - льодяна пустеля. Коли найближчі люди не розуміють. Коли біль такий сильний - що тіло відмовляється його відчувати, а розум - приймати. Коли найдорожча людина спалила все, що було важливим. Коли серце твоє - льодяшка, як після дотику Снігової королеви. Коли все, що було живим і жарким всередині отруєне ядом болючих слів. Коли здається, що життя в вічній мерзлоті немає далі сенсу. Коли навколо нічого, крім сліпучої холодної білизнИ. Коли навіть сльози на повіках замерзли, а очі відмовляються бачити наближення весни.
Якийсь тихий, несміливий голос прошепоче тобі: "ти - Жінка". Сильна, красива, рішуча. Ніжна, пристрасна, зваблива. Яскрава, пустотлива, жагуча. Сильна.
Може ти ще не відчуваєш, але молодий, весняний вітер вже рветься цілувати твої замерзлі долоні.
Ти ще не бачиш, але перший весняний промінь вже схилився, щоб пестити твоє волосся.
Ти ще не знаєш, але весна, як бутон первоцвіту, вже розбиває лід твоєї душі з середини.
Ти не можеш цього передбачити, але ті, хто тебе образили - навічно залишаться за твоєю спиною, в тиші льодової пустки твоєї зневаги.
Ти ще не віриш, зараз льодяна, скоро ти полюбиш знову, і долоні твої наповняться теплим медом спокуси і бажання.
Все це буде, обов'язково. Просто зараз - ти - Льодяна, не відчуваєш нічого, але все буде. Скоро. Весною.
Про це моя нова пісня. Сильна. Жадана. Льодяна.
Дата на публикация: 21 февруари, 2019
Категория:
Друго
Харесайте ни във Facebook