СПРАВЖНЯ ТРИЄДИНА РУСЬ: РОКСОЛАНИ - АОРСИ - ПОЛЯНИ

На фото обкладинки відео - чоловічки у вишиванках з Мартинівського скарбу. Поросся, 6 ст. н.е.

Моя книга "Історія України" англійською мовою в кіндл-форматі - https://www.amazon.com/HISTORY-UKRAINE-SHORT-COURSE-ebook/dp/B091M5BRTT/

Якщо Вам подобаються мої відео або книги, Ви можете це підтримати: https://www.patreon.com/oleksandr_palii?fan_landing=true

Фрагмент лекції історика Олександра Палія, автора книг "Історія Укрїни", "Ключ до істоії України", "Короткий курс історії України", "Збагнути Росію", "25 перемог України" та ін.:

"...Давні арабські й перські джерела про Русь 9-11 століть сповнені численними повідомленнями про заболочений і вогкий "Острів русів", довжиною 3 дні шляху. Цих повідомлень з добрий десяток, чимало з них записані очевидцями.
Де тільки не шукали той острів, ледь не в Скандинавії і Криму.
Одна проблема, Скандинавія не поряд з Києвом і там нема згаданих арабами рік Рути і Дніпра, а в Криму - боліт 🙂
Шукали-шукали, аж поки не знайшли...
У давнину Дніпро в районі села Мошни, що південніше Канева, розділявся на два русла, створюючи в буквальному сенсі острів довжиною близько 100 км, що тягнувся до села Стецівка нижче Чигирина. Згодом праве русло Дніпра замулилося й заросло, перетворившись на мережу дрібних річок і боліт. Нетипові для ландшафту Центральної України болота, попри меліорацію, збереглися тут до сьогоднішнього дня.
Як пишуть середньовічні джерела, цей острів мав довжину в 3 дні шляху (у давнину день шляху рахувався як правило в близько 30 км).
В описові русів в арабів безліч явно сарматських рис - носіння чоловіками золотих браслетів, типовий одяг, зокрема шаровари і шапки зі шликами, велика влада жерців, поховальний обряд, культ меча тощо.
Арабські й перські мандрівники повідомляють повідомляють про три країни русів - Куявію, Славію і Артанію. З Києвом і слов'янами все зрозуміло, але цю Артанію (явно - країну сарматів-аорсів) російські вчені хотіли поцупити так само, як цупили Русь. Де її тільки не ліпили, аж до Мордовії. Але в арбів йдеться, що Артанія була поряд з Києвом - за 4 переходи, тобто 120 км. Цю Артанію видно неозброєним оком. В самому серці цієї початкової Русі є Ірдинські (вочевидь, Артанські) болота. Саме цими болотами нині обмежений цей Острів русів (https://www.facebook.com/photo/?fbid=1857103534461313&set=pcb.1857108634460803)...
Назва сармати перекладається з індоіранських мов як „підперезані мечем”. Пращури сарматів, як і пращури скіфів, у середині ІІ тисячоліття до н.е. відкочували з території України на схід. У V ст. до н.е. сармати мешкали по-за межами Скіфії – за Доном. Проте вже з ІІІ ст. до н.е. розпочинається їхнє повернення - переселення в межі Великої Скіфії...
„Усе, що за віком і статтю непридатна для війни, тримається біля возів і займається мирними справами, а молодь, з раннього дитинства зріднившись із верховою ездою, уважає ганебним ходити пішки, всі вони внаслідок різноманітних вправ є добрими вояками. Майже всі алани високі на зріст і гарні, з помірно-білявими волоссями; вони страшні стримано-грізним поглядом своїх очей, дуже рухливі внаслідок легкості озброєння й у всьому схожі на гунів, тільки з більш м'яким і більш культурним способом життя. Як мирний спосіб життя приємний людям спокійним і тихим, так їм приємні небезпеки й війни. У них уважається щасливим той, хто випускає дух у бої, а старих або померлих від випадкових хвороб вони переслідують жорстокими глузуваннями, як виродків і боягузів. У цих племен більше вправності для розбою, ніж для відкритої війни, вони озброєні довгими піками, носять панцирі з нарізаних і вигладжених шматочків рогу, нашитих на зразок пір'я на лляний одяг... Немає у них ані храмів, ані святилищ, не можна побачити покритого соломою намету, але вони встромляють в землю по варварському звичаю оголений меч і благоговійно поклоняються йому, як Марсу, покровителю країн, по яких вони кочують. Їхній спосіб передбачати майбутнє дивний: пов'язавши в жмути прямі вербові лозини, вони розбирають їх у визначений час з якимись таємничими заклинаннями й отримують вельми визначені вказівки про те, що передбачається. Про рабство вони не мали поняття: всі вони благородного походження, а ватажками вони й тепер обирають тих, хто протягом довгого часу відзначився в битвах”.
Аміан Марцелін. Римська історія, IV ст. н.е."

Дата на публикация: 28 септември, 2021
Категория: Друго